Мова – це  той  інструмент , який  єднає  націю,  народність, народ до єдиного цілого. Це великий  скарб, який треба шанувати, берегти  і  розумно  збагачувати. Сьогодні, 21 лютого, – унікальне свято. Воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об`єднала спільна історична доля. Цей день із присмаком гіркоти: 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем  полеглих за рідну мову. У жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи із 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні. Зараз  це  свято  крокує  по  всій  планеті, і кожен  громадянин  будь-якої  країни ще  більше  відчуває свою  приналежність до  свого  народу, народності ,  нації.

Світ захоплюється українською мовою, яка належить до першої трійки найкрасивіших мов земної кулі.  У 1934 році на конкурсі мов у Парижі українська мова була визнана поряд з французькою і перською як найкраща, найбагатша мова світу.    За мелодійністю українська мова займає друге місце серед мов світу, поступаючись лише італійській.

Вишукана у розмові інтелектуалів, строга і регламентована у діловодстві, легка і гнучка у бесіді друзів, образно багата, лексично наповнена в літературних творах…  Такою постає українська мова перед нами сьогодні.

Мова – це душа мільйонів українців, загартована історією й відточена творчістю найталановитіших письменників!