Попередження проявів булінгу, агресії, жорстокості, насильницької поведінки серед молоді у навчальному закладі

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, також із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого(-ої).

 

 

Булінг проявляється через психологічне, фізичне, економічне, сексуальне насильство, також із застосуванням засобів електронних комунікацій.

 

Фізичний булінг – штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, небажані дотики, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень тощо.

 

Економічний булінг – пошкодження, відбирання чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей тощо.

 

Психологічний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо.

 

Сексуальний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у роздягальнях, поширення образливих чуток, погрози сексуального характеру, жарти тощо.

 

Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу Інтернет, цькування через соціальні мережі).

 

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

  • систематичність (повторюваність) діяння;
    • наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
    • дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

 

 

Типові риси осіб, схильних ставати булерами:

 

  • відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших осіб, переслідуючи власні цілі;
  • імпульсивні; часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);
  • не виявляють співчуття до своїх жертв;
  • зазвичай фізично сильніші за інших.

 

Типові риси потерпілих (жертви булінгу):

  • полохливі, вразливі, замкнуті, соромливі;
  • часто тривожні, невпевнені в собі, мають низьку самооцінку;
  • схильні до депресії;
  • часто не мають жодного близького друга або близьку подругу та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;
  • можуть бути фізично слабшими за своїх ровесників.

 

 

Типові риси спостерігачів:

– відчуття провини;

– відчуття власного безсилля.

 

Варто зазаначити, що булінг (цькування) відрізняється від сварки або конфлікту між дітьми кількома типовими ознаками:

  • по-перше, це систематичність (повторюваність) діяння – вчинення різних форм насильства двічі і більше разів стосовно однієї і тієї ж особи;
  • по-друге, булінг (цькування) майже завжди має злий намір, коли метою дій кривдника(-ці) є умисне заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, бажання підпорядковувати потерпілого(-у) своїм інтересам та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого(-ої);
  • по-третє, для булінгу (цькування) характерний дисбаланс сил – владний дисбаланс між кривдником(-цею) і потерпілим(-ою) (асиметричні відносини), різниця у фізичному розвитку, рівні соціально-психологічної адаптованості, соціальному статусі, стані здоров’я (наявність інвалідності чи особливих освітніх потреб), ментальному розвитку тощо;
  • по-четверте, відсутність розкаяння у кривдника(-ці).

 

Відповідальність за вчинення булінгу:

Адміністративна відповідальність, в тяжких випадках кримінальна.

 

 Штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин – якщо цькували вперше. І від 1700 до 3400 або громадські роботи від 40 до 60 годин, якщо дії вчинили повторно або знущалась група осіб.

 

У разі цькування неповнолітніми від 14 до 16 років, відповідатимуть їхні батьки або особи, що їх заміняють.

 

КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ У ВИПАДКУ НАСИЛЬСТВА (БУЛІНГУ)

  • Обов’язково до директора та адміністрації коледжу;
  • До психолога, соціального педагога, класного керівника вашої академічної групи;
  • До близької вам людини (якщо важко розповісти про випадок сторонній особі);
  • До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
  • До управління сім’ї та молоді міської держадміністрацій;
  • До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства;
  • На телефони «Гарячих ліній» (для надання анонімної інформаційно-правової інформації та психологічної допомоги).

 

 

БЕЗКОШТОВНІ “ГАРЯЧІ” ТЕЛЕФОННІ ЛІНІЇ

 Національна дитяча “ГАРЯЧА ЛІНІЯ” Центру “ЛА СТРАДА-УКРАЇНА”:

0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)

 

Національна “ГАРЯЧА ЛІНІЯ” з питань запобігання насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

0-800-500-335 та 116-123 (безкоштовно з міських телефонів), 386 – для абонентів Київстар, Водафон

0-800-500-225 та 116-111

Нормативні документи:

Рекомендації, як протистояти булінгу:

Що робити і як протистояти булінгу?

 

  • Поговоріть з дорослим, якому Ви довіряєте. Це можуть бути батьки, викладачі, психолог, родичі. Ви не повинні протистояти наодинці.
  • Якщо Вам важко говорити, напиши про те, що відбувається, та надішліть повідомлення дорослому, якому довіряєте електронною поштою або месенджером.
  • Можна попросити батьків поговорити з батьками кривдника або кривдниці. Це часто допомагає вирішити проблему.
  • Дійте сміливо, тримайте голову високо, дивіться кривднику або кривдниці у вічі, навіть якщо почуваєте себе невпевнено. Мова вашого тіла має нести інший меседж.
  • Ігноруйте глузування та йдіть від кривдників. Змусьте їх думати, що Вам цілком байдуже. Часто глузування закінчуються, коли агресори не отримують уваги або реакції.
  • Намагайтеся бути серед людей, особливо на перервах та під час обіду. Уникайте відлюдних «кутків» та місць, де зазвичай відбувається цькування.
  • Тримайтесь поруч з приятелями, які можуть захистити вас. Подумайте, на кого Ви можете розраховувати, а хто може розраховувати на Вас у подібній ситуації.
  • Якщо Вас фотографують або глузують у роздягальнях, не заходьте туди разом із кривдниками.
  • Не застосовуйте силу або булінг у відповідь. Це лише погіршить ситуацію та може призвести до більш серйозних наслідків.
  • Для взаємодії із кривдником або кривдницею можна задати наступні запитання:
  1. «Я не розумію для чого ти це сказав/сказала (зробив/зробила і т.д.)?»

Якщо кривднику спокійно ставити це запитання, то він/вона може розгубиться і припинить свої напади. Як правило, кривдник або кривдниця не зможе чітко відповісти, для чого він/вона це робить.

  1. «Чому ти це визначив/визначила?»

Якщо, наприклад, тебе називають «недотепою», то поставити таке запитання: «Чому ти визначив/визначила, що я не вмію цього робити?»

  1. «Що тобі заважає?»

Наприклад, «Що тобі заважає відійти та зайнятися своїми справами?», «Що тобі заважає вчитися так само гарно, як і я?», «Що тобі заважає звернутися до мене за допомогою замість того, щоб заздрити?» тощо.

 

  • Ви повинні добре розуміти границі свого тіла і своїх емоцій, за які не можна переступати іншим. Ці границі необхідно  озвучувати, наприклад: «Я не розумію для чого ти це сказав (зробив)?»,«Що тобі заважає вчитися так само гарно, як і я?», «Що тобі заважає звернутися до мене за допомогою замість того, щоб заздрити?», «Не кричи на мене! Мені це не приємно», «Не чіпай мене!», «Я не дозволяю мене торкатися!».
  • Якщо Ви бачите, що хтось інший страждає від булінгу, не мовчіть. Пропонуй допомогу та просіть допомоги у дорослих.
  • Якщо це роблять Ваші друзі, навіть під виглядом жартів, відмовляйся від цих стосунків. Вони самостверджується за ваш рахунок. Може здаватися, що Ви залишишся цілком насомоті, але зовсім скоро у Вас з’явиться нове коло спілкування.
  • Якщо це відбувається в мережі Інтернет – блокуйте тих людей, які ображають Вас в Інтернеті або через мобільний телефон. Функція блокування є в електронній пошті, усіх соціальних мережах, смс та дзвінках мобільного. Також можна поскаржитися на сторінку кривдника або кривдниці адміністрації соцмережі.
  • Не відправляйте нікому інтимних зображень та повідомлень, за які Ви можете відчувати сором. Навіть якщо це ваш хлопець/ваша дівчина, кому ви довіряєте. Пам’ятайте, все що Ви робите в Інтернеті, залишається у кіберпросторі. Це може стати джерелом для кібербулінгу.
  • Приєднуйтесь до груп, які пропонують цікаві активності та дозволяють проявляти себе. Зміна діяльності та коло однодумців покращать самопочуття та підвищать самооцінку.
  • Займайтесь творчістю – танцюйте, співайте, малюйте, фотографуйте, майструйте – робіть все, що приносить Вам задоволення та робить Вас щасливішим.
  • Займайтеся фізичними вправами. Це підвищує тонус та рівень енергії. Ви неодмінно будете почувати краще як фізично, так і морально.
  • Знаходьте час на відпочинок та достатній сон. Розслаблення потрібне нашому тілу, мозку та психіці. Це допоможе Вам почуватися спокійніше та впевненіше.
  • Будьте собою! Не дозволяйте думкам однієї людини чи групи людей пригнічувати вашу особистість.
  • Не підлаштовуйтесь та проявляйте себе.

Пам’ятайте, це не ваша провина!

Ви не повинні соромитися того, що відбувається!

Ніхто не заслуговує цькувань, і ніщо не виправдовує булінгову поведінку!

 

  1. Батьківська підтримка. Дитина повинна розуміти і відчувати, що вона не одна зі своїми проблемами, що її підтримають близькі люди і її люблять. Необхідно сформувати у дитини почуття прийняття та довіри:

 «Я тобі вірю!» (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці);

«Я тебе розумію!», «Я тебе підтримаю!» (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці);

«Мені шкода, що з тобою це сталося» (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй);

«Це не твоя провина» (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося);

«Таке може трапитися з кожним» (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в певний момент свого життя);

«Добре, що ти сказав мені про це» (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись за допомогою);

«Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека» (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

 

  1. Важливо дозволити дитині самостійно (вільна розповідь) розповісти про ситуацію;
  2. Не «читайте нотацій»;
  3. Не відволікайтеся від розмови з дитиною;
  4. Не примушуйте відповідати, навіть якщо ви знаєте, що дитина обманює або не розповідає частину інформації, яку вона повинна знати;
  5. Не засуджуйте будь-яку з відповідей, яка дається дитиною;
  6. Не виправляйте «неправильну відповідь». Ставте додаткові питання.
  7. Уникайте припущень щодо того, хто винен;
  8. Уникайте проявів роздратування. Не перебивайте. Не підганяйте дитину;
  9. Не запитуйте дитину, чому злочинець завдав їй кривди. Дитина не знає і часто звинувачує себе;
  10. Не давайте обіцянок, яких ви не можете дотримати, у т.ч. «з тобою більше ніколи не станеться нічого поганого», чи такі дії ніколи не повторяться;
  11. Не обіцяйте дитині, що ви не збираєтеся розказувати нікому про речі, які ви почуєте від неї. Може статися так, що інформація щодо цієї справи має бути переданою до інших структур чи органів поліції;
  12. Не допускайте жодного прояву зневаги до постраждалої особи. Виявляйте розуміння і повагу, сприймайте постраждалу дитину такою, як вона є. 

 

  1. Якщо студент звернувся до вас та розповів про ситуацію насильства або загрозу його вчинення, випадки булінгу:
  • заспокойте дитину;
  • підтримайте і схваліть, що дитина до вас звернулась та розповіла про ситуацію;
  1. Спитайте, кому ще дитина може розповісти про те, що відбулося/відбувається; кому вона довіряє;

Передайте цю інформацію, з дотриманням конфіденційності, для подальшого реагування директору коледжу та адміністрації.