Всесвітній день боротьби з цукровим діабетом

Щорічно 14 листопада проводиться Всесвітній день боротьби з цукровим діабетом — це день, який служить нагадуванням всьому прогресивному людству про те, що поширеність цього захворювання невпинно зростає.

Наш коледж прийняв активну участь у проведенні заходів присвячених  Всесвітньому дню боротьби з цукровим діабетом. Студенти групи М-31 на чолі з викладачем Мельник Ю.В. підготували та провели освітні бесіди для населення Куп’янська з профілактики  цього захворювання.

Цукровий діабет у дітей та підлітків

Ми постійно поспішаємо,  долаємо стреси,  боремося з гіподинамією, їмо нашвидкуруч… І до чого це призвело? Збільшилася кількість хворих, наприклад, з цукровим діабетом (ЦД), ожирінням, гіпертонічною хворобою.

Загальна кількість хворих на діабет (і першого, і другого типу) у світі перевищила 150 млн. осіб; в Україні офіційно зареєстровано 2,5 млн. хворих серед дорослих. Але насправді кількість хворих у два-три рази перевищує офіційні цифри. Щорічно кількість хворих збільшується на 5-7%, а через кожних 12-15 років – подвоюється. Діабет «виріс» і «помолодшав»…
Дитяча статистика ще сумніша – до 90-х років відзначався приріст захворюваності більш, ніж на 4%. В останнє десятиріччя зафіксовано зростання ЦД з 0,7 до 7,2 випадків хвороби ЦД на 100 000 підлітків.
           Діабет в перекладі з грецької означає «закінчення» і, отже, цукровий діабет буквально означає – «втрачає цукор». Цукровий діабет, за визначенням ВООЗ, – захворювання ендокринної системи, при якому зазначається стан хронічного підвищеного рівня глюкози в крові (гіперглікемії), яке може розвинутися в результаті дії багатьох генетичних, екзогенних та інших факторів.

Гіперглікемія може бути зумовлена або нестачею інсуліну – гормону підшлункової залози, або надлишком факторів, які протидіють його активності. Захворювання супроводжується глибокими порушеннями вуглеводного, жирового та білкового обмінів і розвитком недостатності різних органів і систем, передусім, очей, нирок, нервів, серця і кровоносних судин.

          За сучасними уявленнями, інсулінозалежний цукровий діабет (ІЗЦД) 1 типу, який і розвивається в дитячому та підлітковому віці (здебільшого, до 30 років) – це захворювання, що розвивається на тлі генетичної (спадкової) схильності при дії факторів зовнішнього середовища. Причина діабету першого типу в тому, що вироблення інсуліну знижується або зовсім припиняється внаслідок загибелі бета-клітин (клітин Лангерганса) підшлункової залози під дією, наприклад, вірусної інфекції, наявності в їжі токсичних агентів, таких, як нітрозоаміни, стресу тощо.
          Цукровий діабет другого типу, яким, здебільшого, хворіють люди похилого віку, зустрічається в чотири рази частіше, ніж діабет першого типу. У цьому випадку бета-клітини спочатку виробляють інсулін у звичайній і навіть великій кількості. Проте активність його знижена (як правило, через надмірність жирової тканини, рецептори якої мають знижену чутливість до інсуліну). У подальшому може спостерігатися зниження утворення інсуліну.      Причинами розвитку діабету 2-го типу є генетична схильність, ожиріння, часто пов’язане з переїданням, а також – захворювання ендокринної системи (патологія гіпофіза, щитовидної залози (гіпо- і гіперфункція), кори наднирників). У більш рідкісних випадках ЦД 2 типу також може виникнути і як ускладнення при вірусних хворобах (грип, вірусний гепатит, вірус герпесу та ін.), жовчнокам’яній і гіпертонічній хворобах, панкреатиті.

Класифікація ЦД:

1. ЦД 1-го типу розвивається внаслідок аутоімунної деструкції β-клітин, що призводить до абсолютного дефіциту інсуліну.

2. ЦД 2-го типу зумовлений прогресуючим зниженням секреції інсуліну β-клітинами найчастіше на фоні інсулінорезистентності.

3. Гестаційний ЦД — ЦД, діагностований у ІІ або ІІІ триместр вагітності та відсутній чи не проявляв себе до вагітності.

4. Специфічні типи ЦД, які розвинулися внаслідок інших причин, наприклад:

  • моногенний тип успадкування: ЦД новонароджених та ЦД зрілого типу в людей молодого віку;
  • захворювання, при яких порушується екзокринна функція підшлункової залози: муковісцидоз, панкреатит;
  • застосування лікарських засобів або хімічних речовин (застосування глюкокортикостероїдів, терапія хворого на ВІЛ/СНІД, після трансплантації).

Хочу звернути увагу, що у підлітків факторами ризику розвитку ЦД  є:      

  • ожиріння,
  • зниження фізичної активності,
  • спадковість,
  • період статевого дозрівання,
  • синдром полікістозних яйників у дівчаток.

Запідозрити у себе високий ризик розвитку цукрового діабету або саму хворобу можна до того, як буде проведено аналіз крові на рівень цукру. Ознаками діабету є:

  • Відчуття невгамовної спраги.
  • Часте сечовипускання, особливо в нічний час.
  • Свербіж шкіри та слизових.
  • Зниження ваги при хорошому апетиті.
  • Швидка стомлюваність.
  • Зниження зору.
  • Гнійничкові висипи на шкірі і рани, які тривалий час не загоюються. 
  • Дратівливість.
  • У важких випадках – втрата свідомості, кома.

При одному або декількох вищевказаних симптомів обов’язково зверніться до сімейного лікаря, який у разі потреби направить до лікаря ендокринолога.

     У підлітків при розвитку ЦД 2 типу клінічна картина наростає повільно. Першими симптомами хвороби можуть стати підвищена спрага (полідипсія), збільшення об’єму і частоти сечовипускань (поліурія), поява нічного енурезу, свербіж шкіри і статевих органів, стомлюваність.

Найпростіший метод виявлення захворювання або порушення толерантності до глюкози – визначення вмісту глюкози в крові. Нормальний рівень глюкози в крові залишається у здорових людей в межах 3,5-5,5 ммоль/л.

Якщо при дослідженні ранкової порції сечі виявлено глюкозурію (наявність глюкози в сечі), ацетоурію (наявність ацетонових тіл у сечі), кетонурію (наявність кетонових тіл у сечі) або виявлений підвищений рівень глюкози в крові, необхідно провести глюкозотолерантний тест.

Можливе проведення додаткових спеціальних методів обстеження: визначення рівня глікованого гемоглобіну в крові (HbA1с), концентрації проінсуліну, С-пептиду, глюкагону, УЗД внутрішніх органів і нирок, дослідження очного дна, визначення рівня мікроальбумінурії і т. д.

За наявності в сім’ї повторних випадків діабету, передусім, у батьків дитини, можна провести генетичне дослідження для раннього діагностування захворювання.

Методи лікування:

Обов’язковим є зниження ваги – це перший крок до профілактики і лікування цукрового діабету.

Дієтотерапія при цукровому діабеті повинна відповідати наступним вимогам: виключення вуглеводів, що легко засвоюються (цукор, шоколад, мед, варення і так далі) і низьке споживання насичених жирів. Всі вуглеводи повинні забезпечувати 50-60% калорійності добового раціону, білки – не більше, ніж 15%, а загальний вміст жиру не повинен перевищувати 30-35% добової енергетичної потреби.

Основні  принципи лікувального харчування:

  • Дотримання режиму харчування. Приймання їжі — кожні 3-4 години. При такому режимі, організм звикає під час виробляти потрібні для перетравлення ферменти.
  • Індивідуальний підхід. Лікувати хворого, а не хворобу в цілому! Враховувати особливості обміну речовин конкретного пацієнта — це сприятиме ефективному лікуванню.
  • Правильний спосіб приготування. Варити, готувати на пару — кращий вибір!
  • Різноманітність меню. Більше різних продуктів — більше потрібних і корисних мікроелементів для організму.

Медикаментозне лікування цукрового діабету 2 типу починають з призначення цукрознижуючих препаратів у вигляді таблеток.
Інсулінотерапія. Інсулін регулює вміст цукру в крові, сприяючи перетворенню зайвої кількості цукру, що надходить в організм, у глікоген. Рецептори інсуліну діють як своєрідні «замки», а інсулін є подібним до ключа, який відкриває замки і дозволяє глюкозі увійти в клітку, тому при ІЗЦД лікування починається саме з інсулінотерапії.

При цукровому діабеті інсулін вводять підшкірно. Всередину приймати інсулін не можна, оскільки травні соки руйнують його. Для полегшення проведення ін’єкцій використовують напівавтоматичні ін’єктори – шприци-ручки.

      Особливості перебігу у дітей з ІЗЦД через 2-4 тижні з моменту встановлення діагнозу і правильної терапії починається регрес захворювання, навіть можлива тимчасова ремісія, коли різко знижується потреба в інсуліні. Ця фаза може тривати до декількох місяців. На жаль, потреба в інсуліні знову підвищується і досягає через 3-5 років від початку захворювання 0,8-1 ОД/кг маси тіла. У період статевого дозрівання, коли відбувається стрибок зростання і збільшення маси тіла, перебіг діабету характеризується лабільністю і вимагає дуже ретельного контролю. Після закінчення підліткового періоду діабет знову набуває стабільного характеру.

Часто цукровий діабет є першим з проявів патології всієї ендокринної системи. У подальшому в дітей можуть розвинутися автоімунні захворювання інших ендокринних залоз, насамперед – щитовидної залози.

Погана компенсація діабету призводить до порушення всіх видів обміну речовин і, передусім, білкового, що супроводжується зниженням неспецифічного захисту та імунітету.

До гострих ускладнень цукрового діабету в дитячому віці належать: кетоацітоз, кетоацідотична кома, гіпоклемічні стани і гіпоклемічна кома, гіперосмолярна кома.

Решта ускладнень у дітей розвиваються повільно. В їх основі лежать судинні ускладнення – мікроангіопатії, розвиток яких залежить від генетичних особливостей дитини і компенсації вуглеводного обміну. Зазвичай, мікроангіопатії розвиваються через 5-7 років від початку захворювання у вигляді:

  • ураження нирок (діабетичної нефропатії);
  • ураження нервової системи (діабетичної нейропатії, енцефалопатії);
  • ураження очей (діабетичної ретинопатії).

Слід також пояснити хворій дитині необхідність самоконтролю, а також навчити її проводити в домашніх умовах за допомогою тест-смужок визначати рівень глюкози у крові та сечі.
Маленьким пацієнтам необхідна психологічна допомога і підтримка дорослих, недарма девіз багатьох шкіл діабету: «Діабет – це спосіб життя».  Діти, які страждають на цю недугу, можуть активно брати участь у житті школи, при достатньому рівні підготовленості – разом з батьками – можуть їздити у подорожі, ходити в походи, керувати автомобілем і т. д. Подорослішавши, вони зможуть мати повноцінні сім’ї. А за умови правильного дотримування терапії зможуть уникнути швидкого розвитку ускладнень.