Поєдинцева Лариса Леонідівна

           У статті розглядаються теоретичні та методичні аспекти ділових ігор та їх практичне застосування у підготовці медичних сестер у коледжах. Обґрунтовано вимоги до проведення ділових ігор під час практичних занять.

           Ключові слова. Активні методи навчання, ділові ігри, професійна підготовка медичних сестер, ігрові методи.

           У сучасних умовах реформування вищої освіти в Україні, її інтеграції в світовий та європейський освітній простір, виникає потреба в якісній підготовці майбутніх фахівців, у тому числі фахівців у системі медичної освіти.

           Педагогіка є наукою і мистецтвом одночасно, тому й підхід до вибору методів навчання має грунтуватися на творчості педагога з одного боку і відповідати вимогам принципу системності – з іншого боку. Забезпечити високий рівень активізації навчально-пізнавальної діяльності можна за рахунок упровадження активних методів навчання.

           Багато наукових досліджень присвячено активним методам навчання. Розглянемо позицію щодо терміна активних методів навчання, оскільки  вчені мають різні думки.

           Зокрема, Л. Б. Наумов дає наступне визначення: «До методів активного навчання відносяться ті, при яких студент змушений активно добувати, опрацьовувати і реалізувати навчальну інформацію, яка представлена в такій дидактичній формі, що це забезпечує об’єктивно суттєво кращі, в порівнянні з традиційними способами, підсумки навчання практичної діяльності» [5].

           Є. А. Литвиненко та В.І. Рибальський виділяють сім основних методів активного навчання: ділова гра, розігрування ролей, аналіз конкретних ситуацій, активне програмоване навчання, ігрове проектування, стажування та проблемна лекція. Методи активного навчання використовуються для тренування та розвитку творчого мислення студентів, формування в них відповідних практичних умінь та навичок. Вони стимулюють і підвищують інтерес до занять, активізують та загострюють сприймання навчального матеріалу [3].

           А.А. Вербицький, наприклад, вважає, що навіть такий загальноприйнятий ефективний метод активного навчання, як програмоване навчання, відноситься до пасивного [2].

           Методика проведення професійних ігор, як відзначає В.В. Ягупов має різнобічний характер. Але у будь-якому разі ігри проводяться за певною моделлю, яка складається з таких етапів: підготовка учасників гри; вивчення ситуації, інструкцій, настанов та інших додаткових матеріалів; проведення гри; аналіз, обговорення та оцінка результатів гри. Автор наголошує, що відповідальним і змістовним етапом ділових ігор є аналіз, обговорення та оцінка результатів гри. На цьому етапі здійснюється обмін думками, дискутування, захист учасниками ігор своїх рішень і висновків, остаточний підсумок результатів гри [8].

           Аналізуючи зарубіжну літературу, присвячену методу ділової гри, А. Айламазьян та М. Лебедєва [1] підкреслюють, що, за даними досліджень, у результаті участі у грі студенти навчаються техніки прийняття рішення, усвідомлюють необхідність теоретичної підготовки для практичної роботи, знайомляться з тими проблемами та труднощами, які можуть виникнути в реальній діяльності, краще засвоюють предмет, розвивають навички взаємодії з іншими, навчаються виконувати різні ролі. Також вказується на те, що гра, на відміну від традиційних методів навчання, не лише передає певний обсяг знань, але насамперед розвиває здатність аналізувати, синтезувати та використовувати отриману інформацію.

           Ділова гра за визначенням В.Л. Ортинського – це моделювання реальної діяльності у спеціально створеній проблемній ситуації. Вона є "засобом і методом підготовки та адаптації до трудової діяльності та соціальних контактів", методом активного навчання, який сприяє досягненню конкретних завдань, структурування системи ділових стосунків учасників. її конструктивними елементами є проектування реальності, конфліктність ситуації, активність учасників, відповідний психологічний клімат, міжособистісне та міжгрупове спілкування, розв'язання сформульованих на початку гри проблем [7].

           Майбутніх медичних сестер треба озброїти сучасними знаннями та дати їм належну практичну підготовку. Особливої актуальності набуває проблема формування медика, який вміє працювати активно та ініціативно. Тому є потреба у створенні сприятливих умов для самореалізації студента як особистості соціально зрілої, творчої, здатної до інтелектуального збагачення на основі наявного інтелектуального і культурного потенціалу. Підвищення інтелектуальної активності студентів у ході вивчення різних дисциплін – головна передумова глибокого і міцного засвоєння знань. З метою якіснішої підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності, викладачам треба частіше звертатися до активних форм і методів навчання.

          Одним із найбільш ефективних активних методів навчання є ділова гра. Ділові ігри мають багато різновидів, спільною рисою яких є елемент гри. Дослідники встановили, що при поданні матеріалу у такій формі засвоюється приблизно 90% інформації. Активність студентів виявляється яскраво, має тривалий характер і «примушує» їх бути активними.

          Педагогічна сутність ділових ігор полягає в активізації мислення, підвищенні самостійності майбутнього спеціаліста, піднесенні духу творчості в навчанні, наближенні його до профорієнтаційного, підготовці до професійної практичної діяльності.

          Використання гри в навчальному процесі завжди стикається з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має невизначений результат (інтригу). Тому завдання педагога при застосуванні гри у навчанні полягає у підпорядкуванні гри визначеній дидактичній меті.

          Вибір конкретних форм і методів активного навчання здійснюється, виходячи із структури і змісту навчальної дисципліни, конкретних цілей та завдань навчання. Як правило, використання конкретних методів активного навчання здійснюється після опрацювання типових методик і застосування традиційних форм навчання – розв’язання типових задач, проведення традиційних семінарських і практичних занять.

          Останнім часом в організації самої гри відбувається зміщення акцентів з драматизації (форм, зовнішніх ознак гри) на її внутрішню сутність (моделювання події, явища, виконання певних ролей). У західній дидактиці поступово відходять від терміна «гра», який асоціюється з розвагами, і вживають поняття «симуляція, імітація» тощо.

         Ігрова модель навчання покликана реалізовувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій; надання студенту можливості самовизначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості висловлювати свої думки.

         Учасники навчального процесу, використовуючи ігрові методи, перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Студентам надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується  лише визначеними правилами гри. Студенти самі обирають власну роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, беручи на себе відповідальність за обране рішення. Викладач при використанні ігрових методів виступає як: інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), суддя-рефері (коректування і поради з розподілу ролей), тренер (підказки студентам для прискорення проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення).

          Розігрування ділових ігор було проведено на заняттях з навчальної дисципліни «Основи медсестринства». Як показали спостереження, ділова гра імітувала реальність призначенням ролей учасникам і наданням їм можливості діяти у ситуаціях, максимально наближених до реальних клінічних умов. Кожна особа в діловій грі чітко знала зміст її ролі та мету ділової гри взагалі.

         Метою ділової гри є визначення ставлення до конкретної життєвої ситуації, набуття досвіду шляхом гри, навчання через досвід та почуття. Ділова гра може також бути використана для отримання конкретних навичок, наприклад, безпечної поведінки в певній ситуації тощо.

         Даний метод розкриває особистісний потенціал студента: кожний учасник може продіагностувати свої можливості самостійно, а також у спільній діяльності з іншими учасниками.

         Під час підготовки та в процесі проведення ділової гри, кожен учасник має змогу для самоствердження і саморозвитку. Викладач допомагає студенту стати у грі тим, ким він хоче бути, вказує  йому на його найкращі якості, які розкриваються у ході спілкування.

         Розігрування конкретної професійної ситуації за ролями допомогло студентам виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри, сприяло розвитку уяви і навичок критичного мислення, вихованню спроможності знаходити й розглядати альтернативні можливості дій, співчувати іншим.

         У ході ділової гри учасники «розігрували» визначену професійну ситуацію. Ділова гра потребує ретельної підготовки. Початкові вправи можуть бути простими з наступним ускладненням.

         Щоб організувати роботу, нами було враховано такі вимоги:

         1. Спланувати попередньо роботу та підготуватись: сформулювати проблему, яку буде ілюструвати ділова гра; спільно зі студентами визначити кількісний склад учасників ділової гри і спостерігачів, а також подумати, як доцільніше працювати над грою: усією групою чи одночасно кількома малими групами, заохочувати нерішучих студентів до співучасті;  надати студентам достатньо інформації, щоб вони могли переконливо виконувати свої ролі і, одночасно, вчитися; продумати, як буде проходити ділова гра, скласти сценарій.

         2. Підготовка й тренування студентів: дати студентам час на обдумування ситуацій своїх ролей; забезпечити активну участь всієї групи в проведенні вправи; не забути про ретельне обговорення й міркування студентів з приводу вправи, які треба обов’язково вислухати наприкінці.

         3. Не чекати відшліфованої гри із самого початку, дати студентам провести ділову гру й імітувати різні ситуації, змінювати види діяльності.

         4. Такі вправи повинні проводитися в обстановці довіри, щоб студенти не почувалися ніяково; студенти повинні розуміти, що реагувати можна по-різному; практика допоможе студентам почувати себе впевненіше при проведенні таких вправ.

         5. Після закінчення вправи проводиться ретельний і поглиблений аналіз учасниками та «спостерігачами» набутого досвіду, їхніх думок та почуттів.

         6. Подумати про вихід студентів з ролей. Для цього треба провести детальне обговорення ситуації. Бажано, щоб кожен учасник відповів на запитання:

Як ви себе почували в тій чи іншій ролі?

Що сподобалось під час гри, а що – ні?

Чи бували ви самі в подібній ситуації?

Чи була вирішена проблеми? Чому? Як вона була вирішена?

Яку іншу лінію поведінки можна було б вибрати?

Яким чином цей досвід може вплинути на ваше подальше життя?

          Дуже важливим є розподіл рольової гри за часом. На пояснення умов припадає приблизно 10-15% часу, на роботу в малих групах – 15-25%, на презентацію й обговорення – 40-50%, на підсумки – до 15%.

         Метод ділової гри був використаний при проведенні практичного заняття з дисципліни «Основи медсестринства» за темою «Парентеральне введення лікарських засобів. Збирання стерильного шприца та набирання ліків з ампул і флаконів».

         Після обговорення теоретичних питань учасниками, які об’єднані в групи, пропонувалось виконати практичні дії медичної сестри в визначених професійних ситуаціях: при роботі в маніпуляційному кабінеті та стерилізаційній.

         Студенти показали високу активність при виконанні запропонованих їм завдань, продемонстрували особливості роботи медсестри маніпуляційної та стерилізаційної, були досить переконливими при виконанні своїх ролей.

         Було оцінено 8 студентів експериментальної групи  і 7 студентів контрольної групи. Після підбиття підсумків отримали оцінки 8 учасників експериментальної групи: «5» – 3 студенти, «4» – 4 студенти, «3» – 1 студент. У контрольній групі оцінки отримали 7 студентів: «5» – 2 студенти, «4» – 2 студенти, «3» – 3 студенти. Підрахунки показали, що в експериментальній групі  виявився середній бал оцінювання – 4,2, а в контрольній групі середній бал – 3,8.

         Спостереження свідчать про ефективність впровадження активних методів навчання, коли потрібно відійти від стереотипних рішень і активізувати пізнавальну діяльність студентів.

         Специфічною особливістю ділової гри, на відміну від інших технологій колективної взаємодії, є її двоплановість: з одного боку, гравець здійснює реальну діяльність, що пов’язана з розв’язанням конкретних навчальних задач, з іншого – ця діяльність має умовний характер, що допомагає відволіктися від реальної ситуації з її відповідальністю, бути досить вільним, розкутим, виступаючи у певній ролі та знімаючи ті психологічні тиски, які заважають проявляти свої здібності та можливості. Саме двоплановість гри забезпечує її розвивальний характер і робить ігрову навчальну діяльність емоційно привабливою [6].

          Застосування активних методів навчання під час проведення занять підвищує рівень навчально-пізнавальної діяльності, є ефективним засобом формування стійких пізнавальних потреб та інтересів студентів. Активні методи навчання покликані формувати у студентів навички розумових операцій, здібності відкривати нові знання, знаходити нові прийоми дій в умовах проблемних ситуацій.

          Висновки. Аналізуючи вище вказане, ми зробили висновок, що активні методи навчання дозволяють творчо підійти до навчально-виховного процесу, допомагають стимулювати пізнавальний інтерес студентів через використання різноманітних ігор, створення завдань, в яких відслідковується зв'язок з життям, майбутньою професією, розвивають професійне мислення, самостійність, формують навички роботи в трудовому колективі.

          Важливо, що в процесі використання активних методів навчання, зусилля студентів спрямовуються на досягнення мети, виховуються в них вольові якості. При цьому формуються самостійність, наполегливість, витривалість, воля до перемоги. А наявність цих умов складає основу продуктивної праці.

 

Використана література

1.     Айламазьян А.М. Деловые игры и их использование в психологическом исследовании / А.М. Айламазьян, М.М. Лебедева // Вопросы психологии. – 1983. – № 2. – С. 143-150.

2.     Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе: контекстный поход /А.А. Вербицький // – М. : Высшая школа, 1991. – С. 46-48.

3.     Литвиненко Е.А. Ігрові заняття в будівельному вузі : Методи активного навчання / Е.А. Литвиненко, В.І. Рибальський // – К. : Вища школа. Головне видавництво, 1985. – С. 303.

4.     Методика проведення занять у вищому навчальному закладі : Метод. реком. для викладачів / Л. Г. Кайдалова, О. О. Тєлєжкіна, С. М. Полуян та ін. //–  Х. : Вид-во НФаУ, 2004. – С. 60.

5.     Наумов Л. Б. Учебные игры в медицине / Л.Б. Наумов // – Ташкент : Медицина, – 1986. – С. 35.

6.     Никитина Н.Н. Основы профессионально-педагогической деятельности / Н.Н. Никитина, О.М. Железнякова, М.А. Пєтухов // – М. : Мастерство, 2002. – 288 с.

7.     Ортинський В. Л. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. Л. Ортинський // – К. : Центр учбової літератури, 2009. – С. 97.

8.      Ягупов В. В. Педагогіка : навч. посібник / В. В. Ягупов // – К. : Либідь, 2002. – С. 98.

 

В статье рассматриваются теоретические и методические аспекты деловых игр и их практическое примнение в подготовке медицинских сестер в колледжах. Обоснованы требования к проведению деловых игр во время практических занятий.

Ключевые слова. Активные методы учебы, деловые игры, профессиональная подготовка медицинских сестер, игровые методы.

In the article the theoretical and methodical aspects of business games are examined and their practical примнение in preparation of medical sisters in colleges. Reasonable requirement to realization of business games during practical employments..

Keywords. Active methods of studies, business games, professional preparation of medical sisters, playing methods.

 

 

                                      Відомості про автора

 

1. Поєдинцева Лариса Леонідівна

2. Куп’янський медичний коледж ім. М.Шкарлетової, викладач

                  3. 18.09.1972 року народження,

                  4. м. Куп’янськ, пл. Жовтева 5,

                  5. К.т. 050-046-76-60.

 

Рецензія

на статтю

Поєдинцевої Лариси Леонідівни

«Упровадження активних методів навчання у підготовку майбутніх медичних сестер»

У статті автором  розглядаються теоретичні та методичні аспекти активних методів навчання та їх практичне застосування у підготовці медичних сестер у коледжах.

Поєдинцева Л.Л. у статті розглядає особливості активних методів навчання, розуміння їх сутності вченими-педагогами, зокрема, ділові ігри, розгляд та вирішення професійних ситуацій на прикладі професійно орієнтованих дисциплін; обґрунтовує вимоги до проведення ділових ігор під час практичних занять.

Автор підкреслює, що активні методи навчання покликані формувати у студентів навички розумових операцій, здібності відкривати нові знання, знаходити нові прийоми дій в умовах проблемних ситуацій. Майбутніх медичних сестер треба озброїти сучасними знаннями та дати їм належну практичну підготовку. Одним із найбільш ефективних активних методів навчання на думку авторки, є ділова гра. Ділові ігри мають багато різновидів, спільною рисою яких є елемент гри. Дослідники встановили, що при поданні матеріалу у такій формі засвоюється приблизно 90% інформації. Активність студентів виявляється яскраво, має тривалий характер і «примушує» їх бути активними.

За результатами проведених досліджень обґрунтовано та наведено результати та переваги активних методів навчання.

Стаття може бути рекомендована до видання.

Рецензент:

доктор педагогічних наук, професор

завідувач кафедри педагогіки і психології

Національного фармацевтичного університету                        Л.Г. Кайдалова