Мороз Віктор Валентинович

           Для початку слід розглянути важливе питання: що є первиним – тест чи тестові завдання? За класичною теорією, первиним є тест. Тест (як інструмент вимірювання) – це сукупність тестових завдань, які підібрані за певними правилами для вимірювання певного кількісного показника.

           Термін «тест», як правило вживається стосовно вимірів різних проявів діяльності або структурованої поведінки, під час яких екзаменовані повинні намагатися показати свій найкращий результат. Алгоритм підготовки теста має такий загальний вигляд:

1)    визначення мети тестування та змісту навчального матеріалу;

2)    складання специфікації тесту і визначення кількості та характеристик його тестових завдань;

3)    складання тестових завдань відповідно до специфікації;

4)    апробація тесту (пілотне тестування) та визначення його характеристик – як відносно кожного з тестових завдань, так і щодо тесту взагалі.

           Але цей алгоритм застосовують, як правило, до тестів високого рівня використання – сертифікаційних: за підсумками навчання або за окремими курсами в навчальному закладі. Ідея поточного тестування протягом усього навчання дає змогу використовувати постійні бази тестових завдань, завдяки тому, що протягом кількох навчальних років відбувається зміна контингенту учнів і тестові завдання можна використовувати багато разів. Тоді первинними слід визначити тестові завдання, точніше створення бази тестових завдань – саме з неї можна вибрати завдання до тестів з різними характеристиками.

          Цю можливість підтримують сучасні інформаційні технології, що дають змогу створювати та зберігати бази тестових завдань і формувати з них тести відповідно до мети:

1)    розробники тестів повинні надавати інформацію і підтверджуючі докази, які користувачі потребують для вибору належних тестів.

2)    надати докази того, що вимірює тест, цільових сфер використання,цільових екзаменованих, та сильні сторони та обмеження тестів, у тому числі точність тестових балів;

3)    повідомляти інформацію, щодо характеристик тесту з деталізацією, що відповідає користувачам тестів.

          Завдання на вибір однієї відповіді – є найбільш поширеними в практиці масового тестування. Неточні, але схожі на правильні, неповні й тому правдоподібні відповіді називають дистракторами. Число дистракторів рідко буває більш п`яти.

          Під час розробки закритих завдань число дистракторів намагаються збільшити, щоб зменшити вірогідність угадування правильної відповіді. Багато розробників безпосередньо зв`язують тенденцію до збільшення числа відповідей з підвищенням якості завдань тесту. Таке припущення, поширене, не завжди буває правильним. При підготовці тестів розробники дистрактори формують некоректно, це пов`язано з труднощами, які незмінно відчуває будь – який, навіть досвідчений, розробник під час добору правдоподібних неправильних відповідей до завдань тесту.

          В ідеалі кожен дистрактор однаковою мірою мають використовувати усі студенти, які вибирають неправильну відповідь.

          Дистрактор, який ніхто не вибирає як правильну відповідь, називають непрацюючим. Якщо в завданні є хоча б один непрацюючий дистрактор, то його треба видалити. Видалення допоможе виявити не формальне, а реальне число відповідей до завдання тесту. Коли всі дистрактори в завданні не працюють і всі студенти вказують єдино правильну відповідь, можна вважати, що завдання не відбулося, й починати роботу спочатку.

          У процесі аналізу помилок під час вибору дистракторів розробник має виявити особливу обережність, оскільки найбільшою небезпекою є неправильні відповіді, що вводять в оману кращих студентів. Саме звідси з`являються новалідні завдання з інвертованими профілями відповідей, під час виконання яких слабкі студенти досягають успіху, а сильні вибирають неправильний дистрактор. Отже тестове завдання вважається таким, що «добре працює», якщо студенти, які отримали високі результати за тест, виконують його правильно, а з низькими результатами вибирають будь – яку з відповідей з рівною ймовірністю.

          Тестові завдання мають задовольняти низку вимог. Частина цих вимог має досить загальний характер і поширюється на завдання всіх форм, інша – специфічна і придатна лише для завдань якоїсь окремої форми.

          Виконати всі вимоги для розробника, особливо початківця, складно. Дійсно, частина вимог має рекомендаційний характер, і це дещо полегшує ситуацію з аналізом окремих недоліків, інша частина вимог обов`язкова для виконання.

          Загальні вимоги до тестових завдань:

1)    Кожне тестове завдання має бути співвіднесене з важливим моментом у курсі навчального предмета. Орієнтуйтеся на проблеми, з якими можна зіткнутися в реальному житті;

2)    Зміст завдання має відповідати програмним вимогам і відображати зміст навчання;

3)    Запитання має містити одну закінчену думку.

  Основна частина завдання має задовольнити низку вимог, що допомагає правильно підійти до її формування.

I. Формування завдань у вербальній форми.

         Під час формулювання тестового завдання необхідно враховувати такі вимоги:

1)    у тексті завдання слід усунути будь – яку двозначність, або нечіткість формулювань;

2)    основну частину завдання формулюють максимально стисло;

3)    завдання має бути якомога простішим за синтаксичною конструкцією, в основний текст завдання слід вводити не більше одного додаткового речення;

4)    з тексту завдання необхідно вилучити всі вербальні асоціації, що сприймають вибору правильної відповіді за допомогою здогаду;

5)    основну частину завдання слід звільнити від усякого матеріалу, що не належить до даної проблеми;

6)    під час складання запитань слід уникати слів «іноді», «часто», «завжди», «усе», «ніколи», «не містить», оскільки вони містять не визначеність;

7) запитання слід чітко сформулювати без слів «великий», «невеликий», «малий», «багато», «мало», «менше», «більше», «тощо»;

8) уникайте допоміжних фраз або речень, не пов`язаних з основною думкою, не слід удаватися до розлогих тверджень, оскільки вони утруднюють розуміння основної;

9) якомога рідше слід використовувати заперечення;

10) основну частину завдання формулюють у формі твердження;

11) тестові завдання повинні бути граматично послідовними та логічно сумісними з умовою.

ІІ. Дистрактори в завданнях на вибір відповіді.

Загальні вимоги:

1)    Усі відповіді до одного завдання мають бути приблизно одного обсягу;

2)    Частота вибору одного і того самого порядкового номера правильної відповіді в різних завданнях тесту має бути приблизно однаковою;

3)    З відповідей бажано вилучати слова, які повторюються, вводячи їх до тексту основної частини завдання;

4)    У відповідях не слід використовувати слова «усе», «жодного», «ніколи», «завжди», тощо, оскільки в окремих випадках вони сприймають угадуванню правильної відповіді;

5)    У відповідях не використовувати нічого з вищевказаного, з вище перерахованого, «не більше», «не менше», тощо, оскільки вони сприяють відгадуванню правильних відповідей;

6)    З числа дистракторів слід вилучати такі, що випливають один з одного;

7)    Усі дистрактори до кожного завдання мають бути рівномірно привабливими для студентів, що не знають правильної відповіді;

8)    Жоден із дистракторів не може бути частково правильною відповіддю, що перетворюється за певних додаткових умов на правильну відповідь;

9)    Усі відповіді мають бути паралельними за конструкцією та грамматично узгодженими з основною частиною завдання тесту, у будь-якому разі слід використовувати короткі, прості слова або стислі речення без залежних або незалежних звернень;

10) Хибні відповіді мають бути розумними, вміло підібраними, без неточностей, підказок;

11) Правильні і неправильні відповіді повинні бути однозначними за змістом, структурою та загальною кількістю слів;

12) Якщо питання має кількісний вираз, то відповіді на нього слід розташовувати в перераховано від  меншого, до більшого або навпаки, якщо дистрактори подано у вигляді слів, тексту тощо, розташовувати їх слід в алфавітному порядку;

13) Використовуйте обмеження точності числового значення відповіді в тексті запитання;

14) Не спрощуйте запитання;

15) Краще використовувати розгорнуте запитання і стислу відповідь, ніж навпаки.

ІІІ. Технічні дефекти тестових завдань.

1)    Граматичні підказки – один або більше дистракторів граматично не відповідають умові завдання;

2)    Логічні підказки – частина варіантів відповідей вичерпують усі можливі варіанти;

3)    Абсолютні терміни – використання «завжди» або «ніколи» в деяких відповідях;

4)    Розгорнута правильна відповідь – конкретніша або повніша, ніж інші варіанти відповідей;

5)    Повторення слів – слово або фраза з умови повторюються у правильному варіанті відповіді;

6)    Тенденція до конвергенції (зближення схожості) – правильна відповідь має найбільшу схожість з елементами інших відповідей;

7)    Цифрові дані характеризують об`єкти різних категорій (дефект пов`язаний із зайвою складністю);

8)    Варіанти відповідей є розгорнутими, складними або подвійними;

9)    Використання у відповідях невизначених термінів, що характеризують частоту;

10)  Стилічна неоднорідність варіантів відповідей; нелогічний порядок відповідей;

11)  Використання фрази «нічого з названого», «ніяка», «жодної» тощо.

         Підсумок:

         Вибір форми тестового завдання визначають специфіка змісту дисципліни та мета створення тесту. Розробка тестових завдань здійснюється відповідно стандартизованих вимог. Якість тестового завдання як основної структурної одиниці тесту має неабияке значення для забезпечення об’єктивності результатів. Тому знання різних видів тестових завдань, їх призначення та особливостей складання є обов’язковим для розробника тестових матеріалів.

- тестові завдання повинні ґрунтуватися на затвердженій освітньо-кваліфікаційній характеристиці Галузевого стандарту вищої освіти для спеціальностей: «Сестринська справа», «Лікувальна справа», «Акушерська справа»;

- треба правильно кодувати зміст та профіль тестових завдань відповідно до оновленої структури;

   - треба уникати фактових тестових завдань;

            - треба уникати помилок при оформленні тестових завдань.