Печериця Наталя Олександрівна

 

        За даними офіційної статистики, до 20% на­селення промислово розвинених країн ма­ють алергічні захворювання, левова частка з яких — це алергічні ураження шкіри . За останні роки накопичені чисельні дані, які свід­чать про суттєву роль імунних механізмів в патоге­незі дерматологічних захворювань, зокрема алер­гічних дерматозів (АД). Клінічні прояви АД виходять за межі впливу агенту і не обмежуються місцем зіткнення з антигеном, розповсюджуючись на віддалені ділянки тіла. При цьому висип­ка на шкірі у хворих на АД поліморфна, можливі везикуляція та виникнення мокнуття. Захворю­вання має більш тривалий перебіг із рецидивами при нових контактах з антигеном. Рецидивні форми АД часто трансформуються у типову екзе­му особливо при наявності генетично обумовле­ної алергічної схильності. Крім того, у сучасній науковій літературі є дані про зростання питомої ваги тяжких клінічних форм АД, які резистентні до традиційних методів терапії, схильні до дисемі­нації процесу з приєднанням вторинної інфекції, особливо в осіб, які зайняті на шкідливих вироб­ництвах або постійно мешкають в умовах промис­лових регіонів зі значним рівнем забруднення до­вкілля ксенобіотиками.

          За опублікованими даними останніх років, важлива роль у патогенезі рецидивуючих форм АД належить дисімуноглобулінемії, що поєдну­ється з підвищеним вмістом у крові циркулюючих імунних комплексів (ЦІК). В той же час антитіла до ендоалергенів у реакції антиген-анти-тіло утворюють імунні комплекси, які фіксують­ся на ушкодженій шкірі. Висока концентра­ція І_|ІК у крові відіграє важливу роль у розвитку імунокомплексних реакцій, що мають активний характер і пов'язані з підвищенням проникності судин та в клінічному плані сприяють розвитку васкулітів.

          Загальноприйняте лікування АД включає перш за все терапію, яка спрямована на знижен­ня проявів найбільш тяжких та неприємних для хворого клінічних симптомів, а саме свербіння та висипу на шкірі, для чого призначаються ан-тигістамінні препарати 1-го (діазолін, фенкарол, тавегіл) та 2-го покоління (астемізол, терфена-дин), які володіють також седативною та кардіото­нічною дією. Однак клінічний досвід показує, що при використанні лише загальноприйнято­го лікування не знижується можливість розви­тку рецидивів АД. Тому нашу увагу привернуло призначення хворим на рецидивні форми АД ентеросорбції, яка в теперішній час вважається дуже перспективним методом у клінічній та ам­булаторно-поліклінічній практиці. При цьому в теперешній час у своїй лікувальній діяльності найбільше значення автори статті приділяють використанню кремнеземних ентеросорбентів, які створені на основі діоксиду кремнію оскільки ці препарати мають вихідно природне походження та спричиняють низку позитивних фармакологічних ефектів, у порівнянні з пористи­ми сорбентами .