Шароніна Тетяна Олександрівна

          В умовах модернізації освіти в Україні особливої значущості набуває проблема цілісного розвитку особистості. Реалізація цього завдання може забезпечуватися лише за умови здійснення особистісно-орієнтованого навчання, виховання та розвитку.
 
         Пріоритетом освіти повинна стати праця на особистість, на високий рівень індивідуального розкриття своїх можливостей кожної молодої людини. Індивідуалізація та диференціація навчально-виховного процесу є пріоритетними складовими особистісно-орієнтованої моделі освіти.
 
         Шляхом використання засобів фізичного виховання та фізкультурно-оздоровчої роботи закладаються основи для збереження і розвитку здоров’я кожного члена суспільства. Досягти цієї мети можна лише за умови здійснення освітнього процесу на принципах, що забезпечують оздоровчу спрямованість, враховують рівень індивідуального розвитку людини. Головним компонентом у структурі навчальної діяльності є мотивація, це – багатогранна система збудників, що включає потреби, мотиви, інтереси, ідеали, прагнення, установи, емоції, цінності та ін. Одним із основних компонентів мотивації є інтерес, а необхідною умовою інтересу є надання студенту можливості показати свої здібності. Отже, необхідність орієнтації на кожного студента  актуалізує проблему індивідуально підходу в організації особистісно-орієнтованого навчання.
 
          Індивідуальний підхід є запорукою ефективності педагогічного процесу – він базується на тому, що будь-який освітній вплив здійснюється через призму індивідуальних особливостей кожного студента. Диференційований підхід також базується на знанні індивідуальних особливостей. Отже, індивідуалізація і диференціація процесу фізичного виховання студентів – не мета, а засіб розвитку індивідуальності кожного студента. Студенти суттєво відрізняються за багатьма показниками: станом здоров’я, рівнем фізичного розвитку, рівнем сформованості і функціонування різних органів і систем організму тощо. Тому індивідуально-диференційований підхід у фізичному вихованні повинен враховувати різні сторони рухового розвитку особистості.
 
          На практичному рівні проблема індивідуалізації та диференціації процесу фізичного виховання студентів потребує розробки конкретного змісту, методики, технологій. Метою діяльності у цьому аспекті є сприяння фізичному розвитку особистості студента, удосконалення життєво важливих рухових навичок, зміцнення здоров’я на засадах індивідуально-диференційованого підходу в організації процесу фізичного виховання. Для дослідження цієї мети реалізовують такі завдання: диференціація студентів за рівнем підготовленості в організації навчальної та позакласної фізкультурно-оздоровчої роботи, удосконалення індивідуальних життєво важливих рухових навичок і вмінь студентів, підвищення ефективності занять фізичною культурою, зміцнення здоров’я.
 

Актуальні проблени формування особистості медичного працівника середньої ланки