Коваленко Олена Олегівна

         Протягом тривалого часу незмінною й головною у вітчизняній системі медичної освіти залишалася мета – підготувати медичну сестру з технічними навичками для виконання різноманітних допоміжних медичних функцій, медичну сестру – виконавця призначень лікаря, що працює під його контролем та лише за його вказівками. Такі цільові установки визначали як зміст медсестринської освіти, так і місце медичної сестри в практичній охороні здоров’я, її соціальний статус.

         Названі чинники спричинили появу негативного явища в системі охорони здоров’я – значного «вибуття з професії» дипломованих медичних сестер. Останнє зумовлювалося й намаганням найбільш перспективного медичного персоналу середньої ланки до продовження освіти з метою отримання самостійності в роботі та зміни свого низького соціального статусу на більш престижну професію лікаря.

         Утвердження в Україні ринкових відносин, реформування системи охорони здоров’я у відповідності до Концепції розвитку охорони здоров’я населення України (2000 р.), поряд з іншим, актуалізували необхідність якісного перегляду змісту медсестринської освіти у напрямі її інтеграції в міжнародну систему, диференціацію діяльності медичних сестер залежно від нових функцій, викликаних зміною соціально-економічних умов життя, розробку нової моделі сестринської справи з урахуванням таких чинників, як:

- набуття світовою сестринською справою свободи, автономності та рівноправності;

- поширення у світі поняття медсестринського процесу як науково-обгрунтованої активної діяльності медичної сестри у наданні медичної допомоги та подальшому лікуванні хворого в межах її компетенції;

- невідповідність застарілої ієрархії та бюрократичної системи сестринської справи новим вимогам до постаті та функцій медсестри;

- зростання вимог до вагомості внеску медсестринського догляду у процеси виздоровлення пацієнта; участі медичних сестер у реабілітаційному процесі та профілактиці захворювань;

- зростання обсягу медичної допомоги у зв’язку з появою нового медичного обладнання і нових медичних технологій, що призводить до поступового переходу частини обов’язків лікарів до медичних сестер;

- спроможність медичної сестри до самостійного, як це має місце за кордоном, ведення груп хворих, зокрема у будинках (відділеннях) медсестринського догляду, лікувальних установах для хронічних хворих, хоспісах тощо.

          Результати наукового пошуку засвідчили, що розроблена професійна модель сестринської справи в Україні представляє собою поєднання науки й практики, які спрямовані на поліпшення стану здоров’кожного пацієнта. Вона включає в себе діяльність по зміцненню здоров’я, профілактиці захворювань, наданню психосоціальної допомоги особам, які мають фізичні та психічні захворювання, а також непрацездатним всіх вікових груп; охоплює фізичні, інтелектуальні та соціальні аспекти життя в тій мірі, в якій вони впливають на здоров’я, виникнення хвороб, непрацездатність і смерть людини.

         Показово, що медична сестра в цій моделі виступає не простим виконавцем волі лікаря, а партнером (збирає анамнез, визначає проблеми пацієнта і надалі постійно стежить за його поведінкою, повідомляє лікаря про всі зміни його стану, бере участь в обході пацієнтів лікарем тощо). Вона набуває права самостійно вести спостереження, лікувати певні групи хворих (наприклад, в хоспісах, будинках або відділеннях медсестринського догляду, лікувальних установах для хронічно хворих), а лікаря викликати лише для консультації. За таких умов медична сестра може діяти як незалежно, так і в співпраці з іншими фахівцями сфери охорони здоров’я, що вимагає сформованості в неї таких професійних якостей, як відповідальність, самостійність, рішучість.

         Зміна статусу медичної сестри, розширення її функціональних обов’язків в реалізації сестринської справи викликали до життя запровадження ступневості медсестринської освіти (медична сестра – молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр), а також перегляд кваліфікаційних характеристик медичних працівників середньої ланки.

        Це вимагає сформованості в молодших спеціалістів низки найбільш значущих професійно-особистісних якостей, серед яких:

- моральні: доброзичливість, чесність, терплячість, уважність, лагідність, принциповість, відповідальність, дисциплінованість, самостійність;

- естетичні: акуратність, охайність, здатність створити комфорт для пацієнта;

- інтелектуальні: професійна ерудиція; спостережливість; здатність планувати догляд за пацієнтом, виходячи з логічного осмислення його проблем і потреб; спроможність науково обґрунтовувати свої дії.

        Освітньо-кваліфікаційна характеристика медичної сестри-бакалавра передбачає наступні види діяльності: обстеження та оцінку стану здоров’я пацієнта, проведення комплексних діагностичних заходів для встановлення попереднього діагнозу в типових випадках найпоширеніших захворювань, спостереження за пацієнтами та контроль динаміки патологічного процесу, здійснення медсестринського процесу: виявлення проблем пацієнта, складання та реалізацію плану догляду та опіки над пацієнтом, оцінку їх ефективності та корекцію наступних дій, самостійне надання невідкладної медичної допомоги в типових випадках гострих станів, поетапне проведення реабілітаційних заходів, забезпечення опіки в громадах, сім’ях із застосуванням сучасних різноманітних профілактичних технологій [5, с. 206].

        Названі види діяльності медичної сестри-бакалавра вимагають не тільки теоретичної обізнаності, сформованості спеціальних умінь і навичок, але й сформованості професійно значущих якостей, серед яких домінантою знову виступає самостійність.

        Окрім цього, в освітньо-кваліфікаційних характеристиках медичної сестри молодшого спеціаліста та бакалавра акцентовано увагу на необхідності формування в останніх професійного мислення як запоруки прийняття самостійних, виважених рішень, що базуються на наукових, клінічних та організаційних принципах. Зазначене підсилює значущість набуття медичним персоналом середньої ланки такої професійної й особистісної якості, як самостійність, оскільки остання допомагає швидко адаптуватися в конкретних умовах, упевнено орієнтуватися й діяти, виконувати завдання самостійно, без сторонньої допомоги, виявляти ініціативність.